Отже, ні в кого не викликає сумніву, що найважливішими й найпотрібнішими людьми в молодшому віці для дітей є батьки. Дитина ще не вибрала свого ставлення до школи, вона не може порівняти зусилля, яких докладає, з результатом цих зусиль. Вона чує нові слова, які лякають її своєю незрозумілістю: обов’язок, посидючість, дисципліна – ці поняття їй не знайомі. Тому багато чого залежить від психологічної позиції, яку займають батьки. Ось чому перш ніж говорити про готовність дитини до навчання в школі, ми хочемо за­пропонував вам методику, яка дає можливість визначити, чи готова родина до появи в ній учня.

ЧИ ХОЧЕ ДИТИНА ЙТИ ДО ШКОЛИ?

 Насамперед, довідайтеся, чи хоче ваша дитина йти до школи. Зверніться до неї зі словами: «Якби хтось став замість тебе говорити, чи погодився(лась) б ти із цими словами?»

1. Коли я піду до школи, у мене з'явиться багато нових друзів.

2.  Мені цікаво, які в нас бу­дуть уроки.

3.  Думаю, що буду запрошува­ти на свій день народження весь клас.

4.  Мені хотілося б, щоб урок тривав довше, ніж перерва.

5. Цікаво, що в школі пропону­ють на сніданок?

6. Коли я піду до школи, то буду добре вчитися.

7. Найкраще в шкільному житті - це канікули.

8. Мені здається, у школі більше цікавого, ніж у дитячому садку.

9.  Мені хочеться до школи, бо хлопці з мого будинку вже вчаться.

10. Якби мені дозволили, я б пішла(ов)  учитися ще минулого року.

Усього позитивних відповідей:

         Обведіть номер висловлення, з яким ваша дитина погодиться, а потім порахуйте позитивні від­повіді.

         Якщо сума 1—3 бали: ваша ди­тина вважає, що непогано живе й без школи. У цьому разі вам нале­жить замислитися над причинами такої думки. .

         Якщо сума 4—8 балів: так, до школи хочеться, але, переважно, вона мріє поки що лише про нові ігри й друзів.

         Якщо сума 9-10 балів: вам не варто турбуватися. Добре, якщо ваша дитина збереже таке ставлен­ня до школи на найближчі десять-дванадцять років.

ЩО ВОНА ЗНАЄ ПРО ШКОЛУ?

         Тепер визначте, що знає про школу ваша дитина. Адже вже пер­шого вересня в неї виникне бага­то запитань і складних ситуацій, Для вас ці дитячі тривоги здадуть­ся дрібницями, а для неї важкими завданнями. Будьте завбачливі й допоможіть дитині заздалегідь, вже тепер, знайти вихід із майбутнього скрутного становища.

Запитайте в неї:

1.  Як звергаються до вчитель­ки?

2.  Як привернути до себе ува­гу, якщо потрібно про щось за­питати?

3.  Що сказати, якщо потрібно вийти в туалет?

4.  Що таке урок?

5.  Як дізнаються, що пора по­чинати урок?

6.  Що таке перерва?

7. Для чого потрібна перерва?

8. Як називається стіл, за яким діти пишуть?

9. На чому пише вчитель, коли пояснює завдання?

10.  Що таке оцінка?

11.Яку оцінку може отримати учень?

12.  Що таке шкільний щоден­ник?

13.  У класі вчаться діти одного віку чи різного?

14.  Що таке канікули?

Важливо, щоб дитина відпові­ла принципово правильно, можна й без уточнень.

Порівняйте її відповіді з пра­вильними варіантами:

1.  На ім'я та по батькові, і на «Ви».

2.  Мовчки піднести руку, так, щоб її було видно.

3. Підняти руку й сказати: «Ви­бачте, можна вийти?»

4.  Це той час, упродовж якого діти вчаться чогось нового: слуха­ють пояснення вчителя і відповіді учнів, виконують вправи і не ви­ходять із класу.

5. Лунає дзвінок, коридори по­рожніють, діти біжать до класу.

6.  Перерва — це проміжок між уроками.

7.  Перерва потрібна для того, щоб діти могли вийтиі з класу, від­почити, погратися, поснідати.

8. Діти пишуть за партою.

9. Учитель пише на дошці.

10. Оцінка — це число, яким оцінюють успіхи: правильно чи не­правильно, добре чи погано учень виконав завдання.

11.  Від 1 до 12 балів.

До речі, в інших країнах оцін­ки інші: від 1 до 20 — у Франції, у сучасній Німеччині «одиниця» — найкраща оцінка, «п'ятірка» — найгірша.

12.  Щоденник — це такий зо­шит, до якого записують розклад уроків, діти записують домашнє за­вдання, учитель ставить оцінки.

13. В одному класі вчаться зви­чайно діти одного віку, одного року

14 Канікули — це перерва в на­вчанні на кілька днів, а також на все літо; після літніх канікул діти йдуть до наступного класу.

Якщо дитина відповіла пра­вильно:

• на 13—14 запитань —у шкіль­них правилах для неї не буде не­сподіванок;

•  на 7—10 запитань — непога­но, але можна поговорити або по­читати про школу;

• на 4—6 запитань — необхідно докладніше поговорити про шкіль­ні правила й повернутися до гри;

• на 1—3 запитання — а чи хо­дили ви самі до школи?

Пограйте в ту саму гру, приду­мавши нові запитання, і попросіть бути вчителем когось зі знайомих.

ЧИ ГОТОВИЙ Я БУТИ БАТЬКОМ ПЕРШОКЛАСНИКА?

А тепер тест для вас, дорогі батьки.

         Опрацьовуючи його результати, скористайтеся таблицею. Для цього закресліть номери тих запитань, на які ви відповіли позитивно, а по­тім порахуйте кількість закресле­них номерів у кожному стовпчику окремо. Отриману суму запишіть у нижній порожній клітинці кож­ного стовпчика. У графу «Всього» впишіть загальну кількість закрес­лених цифр.

         Отже, обирайте близький варі­ант відповіді:

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше, ніж інші діти.

2. Я боюся, що моя дитина буде часто кривдити інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки — непосильне навантаження для ма­ленької дитини.

4.Важко бути впевненим у тому, що вчителі молодших класів добре розуміють дітей.

5.  Дитина може добре вчитися тільки в тому разі, якщо вчителька— його власна мама.

6.  Важко уявити, що першо­класник може швидко навчитися писати, рахувати й читати.

7. Мені здається, що діти в цьо­му віці ще не вміють дружити.

8.  Боюся навіть думати про те, що дитина обходитиметься без сну вдень.

9. Моя дитина збивається, коли до неї звертається незнайома до­росла людина.

10.  Моя дитина не ходить до дитячого садка й ніколи не розлу­чається з матір'ю.

11.  Початкова школа, мабуть, мало здатна чогось навчити дитину.

12. Я боюся, що діти дражнити­муть мою дитину.

13. Моя дитина, по-моєму, зна­чно слабкіша за своїх однолітків.

14. Боюся, що вчителька не має  можливості оцінити успіхи кожноїдитини.    

15. Моя дитина часто каже: «Мамо, а ми підемо до школи разом?»

Що означають отримані циф­ри?

         Якщо сума позитивних відпо­відей 4 чи менше балів, у вас є всіпідстави з оптимізмом, чекати пер­шого вересня — ви самі готові ви­знати нову соціальну роль вашої дитини.

         Якщо сума позитивних відпові­дей 5-10 балів; вам бажано краще підготуватися до можливих труднощів.

         Якщо сума позитивних відпо­відей 10 і більше балів: подумайте над своїми відповідями ще раз, можливо, вам необхідно порадитися зпсихологом.

Що ж означають суми в стовп­чиках таблиці?

 Насамперед зверніть увагу на ті, де сума 2—3 бали.

1-Й стовпчик—очевидно, необ­хідно провести ігри: завдання, що розвивають увагу, пам’ять, мислен­ня, тонку моторику рук.

2-Й стовпчик — зверніть увагу на те, чи вміє ваша дитина взаємо­діяти з іншими дітьми.

3-Й стовпчик — варто припус­тити деякі складнощі, пов'язані зі здоров'ям вашої дитини, але є ще час  зайнятися вправами, що загартовують і зміцнюють організм.

4-Й стовпчик — вірогідно не виключена можливість того, що в дитини виникнуть труднощі у вза­єморозумінні з учителем.

5-й стовпчик — ваша дитина недостатньо самостійна, ймовірно, вона дуже прив'язана до матері.

         Подумайте, можливо, варто від­класти школу на рік?

         Можливо, буде корисно по­гратися в школу влітку?

     Ваші діти скоро підуть до школи. Їх чекає знайомство з новою вчителькою, з новими друзями, а іноді і співбесіда. Часто у батьків виникає питання, що ж повинна знати і уміти дитина до початку шкільного навчання і що таке психологічна готовність до школи. Психологічна підготовка дитини до школи - це найважливіший етап, пройти яка дитина повинна під керівництвом батьків і педагогів у дитячому саду. Від того, як підготовлена дитина до школи, залежить все подальше навчання, а це 11 років важкої праці. Психологічна готовність до абсолютно нового періоду в житті малюка формується не за півтора місяці перед школою, а вимагає спеціальних зайнять упродовж усього підготовчого етапу.

      Психологічна готовність до школи – це необхідний рівень психічного розвитку дитини для того, щоб засвоїти шкільну програму, спільно навчаючись в групі однолітків. Говорячи про готовність дитини до школи, ми аналізуємо його фізіологічну, педагогічну і психологічну підготовки.

     Якщо: у Вашої дитини переважає " хочу" над " можна" Ваша дитина не випускає з рук іграшки, багато кричить; Ваша дитина небачає спілкуватися з незнайомими, або відразу входить в близькі «панібрацькі» відносини; Ваша дитина не знаходить спільну мову з однолітками; Ваша дитина швидко відволікається, не розуміє, з чого почати і що робити далі; у Вашої дитини низький рівень знань про навколишній світ, вона не вміє зробити узагальнення, класифікувати, виділяти схожість і відмінність; Ваша дитина не любить малювати, не уміє працювати з дрібними деталями; Ваша дитина дуже повільно рухається, говорить, їсть; у Вашої дитини проблеми з запам’ятовуванням або проблеми з мовленням. Це портрет першокласника, не готового до шкільного навчання.

        Рекомендації батькам майбутніх першокласників: Пам'ятайте, що ви вибираєте школу не для себе, а для вашої дитини, тому спробуйте врахувати усі чинники, які можуть ускладнити його навчання. Познайомте дитину з його учителем ще до офіційного початку зайняття. Відвідайте кілька разів його майбутню класну кімнату, дайте йому посидіти за партою і все як слід розглянути, щоб обстановка не здавалася дитині незнайомою, прогуляйтеся разом по школі і шкільному двору. Не залякуйте дитину школою! Щоб дитина хотіла йти в школу, в його голові повинен скластися позитивний, теплий образ. Розкажіть йому про ваше шкільне дитинство, згадайте декілька веселих історій. Покажіть шкільні фото і розкажіть про ваше шкільне життя і однокласників. Розповідайте якомога більше і конкретніше про шкільні звичаї і правила. Пограйте в школу(ви - учитель, дитина і м'які іграшки учні), а в грі задійте шкільну атрибутику: портфель, зошити, ручки.

        Хваліть свою дитину. Оцінюйте не дитину, а його дії. Якщо завдання виконане погано, скажіть: "На жаль, ти сьогодні не занадто старався. Бачиш, як неакуратно вийшло". Організовуйте дитині свій особистий робочий куточок. Подаруйте йому дві речі: будильник і календар, щоб він навчився правильно планувати свій час. Створіть умови для дотримання режиму дня. Давайте більше самостійності(для профілактики невпевненості). Просіть дитини переказати вам фільм, книгу, що цікавого було за день(для розвитку пам'яті, мови). Нехай більше ліпить, грає в конструктор, мозаїку(для розвитку дрібної моторики). Приділяйте час на розвиток пам'яті, уваги (Це основні процеси, на яких будується навчання). Якщо дитина припустимо помилку, попросите його знайти її самому(це перша форма самоконтролю).

       Відповідальність за те, яким буде шкільне майбутнє дитини в повній мірі лежить на батьках. Тобто дуже важливо, якими саме ви є батьками!

 • Уявіть (намалюйте) школу радості.